Кларнет
Духовий музичний інструмент групи дерев’яних язичкових, видовжений
циліндрічної форми з невеликим раструбом і одинарною тростю, яка
закріплюється спеціальним устроєм до низу дзьобоподібного мунштука, а
той, своєю чергою, вставляється у бочонок і далі у верхній, а той до нижчого
коліна з пальцевими отворами і металевими клапанами. Тембр красивий і
різноманітний у регістрах – глухий і похмурий в низькому регістрі; грудний,
м’ягкий і співучий – у середньому регістрі; різкий – у верхньому регістрі.
Кларнет має велику технічну рухливість і гнучку художню виразність,
тому є одним з найважлививіших оркестрових музичних інструментів.
Діапазон – від «мі» малої октави до «соль» («ля») третьої октави. При
чередуванні видобуваються обертони. Серед кларнетів існує багато
різновидів (за регістрами). Це – кларнет пікколо (Es, D), сопрано (В, А), альт
(Es), бас (В). Найрозповсюдженішими в оркестровій практиці є три види
кларнетів: великий (звичайний) кларнет Сі-бемоль, малий Мі-бемоль,
басовий Сі-бемоль. Кларнет Сі-бемоль (з італ. Clarinetto) транспонуючий
музичний інструмент. Партія для нього пишеться у скрипічному ключі
великою секундою вище дійсного звучання. Тембрально невдалі звуки: «ля»
(А), «сі-бемоль» (В) – вони тьмяні та невиразні.
Зараз найрозповсюдженішими є кларнети французької системи «Бьома», які
відрізняються від німецьких покращеними акустичними тембральними і
технічними можливостями.