Гобой
Оркестровий духовий музичний інструмент групи дерев’яних,
видовженної форми, з невеликим розширенням (раструбом) на кінці. Тембр
м’ягкий, декілька гнусуватий, нагадує звук пастушачого ріжка. Гобой менш
технічно рухливий, ніж флейта. Діапазон – від "сі” малої октави до «фа»
третьої октави (нім. сиситема) і від "сі бемоль” малої до "ля” третьої октави
фр. системи.
Гобой (нім. Oboe – високе дерево). Сучасний гобой французької системи
– язичковий дерев’янний музичний інструмент, який складається з
дерев’янної конічної трубки (довж. 59–61 см), двох колін і невеликого
раструба. Має 20 пальцевих отворів з клапанами. Звук видобувається за
допомогою подвійної трості, яка вставляється у верхнє коліно за допомогою
маленької трубки – гільзи. Гобої існували у музиці різних народів з XVI–
XVII ст. від шалмею. Англійський ріжок чи альтовий гобой – різновид габою
з грушевидною формою раструбу, за конструкцією схожий з гобоєм, але є
більш довгим і має ще більш гнусавий тембр звуку. Використовувався у
XVIII ст. Ф. Телейманом, І.С. Бахом, пізніше Р. Штраусом, К. Дюбісі,
Равелєм і зараз застосовується сучасними композиторами. Діапазон від «мі»
малої до «сі бемоль» другої октави, звучить на квінту нижче гобою.