Оркестровий духовий музичний інструмент групи дерев’яних, видовженної форми, з невеликим розширенням (раструбом) на кінці. Тембр м’ягкий, декілька гнусуватий, нагадує звук пастушачого ріжка. Гобой менш технічно рухливий, ніж флейта. Діапазон – від "сі” малої октави до «фа» третьої октави (нім. сиситема) і від "сі бемоль” малої до "ля” третьої октави фр. системи.
Гобой (нім. Oboe – високе дерево). Сучасний гобой французької системи – язичковий дерев’янний музичний інструмент, який складається з дерев’янної конічної трубки (довж. 59–61 см), двох колін і невеликого раструба. Має 20 пальцевих отворів з клапанами. Звук видобувається за допомогою подвійної трості, яка вставляється у верхнє коліно за допомогою маленької трубки – гільзи. Гобої існували у музиці різних народів з XVI– XVII ст. від шалмею. Англійський ріжок чи альтовий гобой – різновид габою з грушевидною формою раструбу, за конструкцією схожий з гобоєм, але є більш довгим і має ще більш гнусавий тембр звуку. Використовувався у XVIII ст. Ф. Телейманом, І.С. Бахом, пізніше Р. Штраусом, К. Дюбісі, Равелєм і зараз застосовується сучасними композиторами. Діапазон від «мі» малої до «сі бемоль» другої октави, звучить на квінту нижче гобою.
